|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Король вовків був більше звіром, ніж людиною, більше тираном, ніж королем, і набагато більше, ніж здавався.
Вихований, щоб помститися за вбитих батьків, він був натренований і зламаний доти, доки стіни його мертвого серця не заповнилися лише ненавистю й насильством.
Майже чотири роки я робила все, що могла, аби допомогти своєму королівству в боротьбі з непереможним злом короля вовків — майже нічого.
Як єдина спадкоємиця роду Ґрейсвуд, я була відсунута до дрібних завдань, які мали зберегти мене й мої таємниці в безпеці.
Шанс зробити більше, ніж хвилюватися за стінами замку, з’явився тоді, коли я їх порушила, підслухавши плани батьків щодо мого майбутнього. Утікаючи, я несвідомо кинулася назустріч долі, якої ми всі відчайдушно прагнули уникнути.
Коли я побачила його наближення, було вже надто пізно. Для моєї родини. Для мого королівства.
Для мого серця.
Перш ніж я встигла зупинити кровотечу, король притис мене своїм велетенським лапищем, і кожен неправильний крок змушував його гострі кігті занурюватися дедалі глибше в мою побиту шкіру.
Я могла бути загнаною, наївною й розлюченою, але все ще мала врятувати королівство — і план.
Та коли ми зіткнулися, кровопролиття, страх, його звірства… усе розчинилося, мов зоряний пил на нічному морі.
Зорі визначили нашу долю, але не мало значення, чого вони чи моє серце хотіли.
Я відмовилася бачити загадкового чоловіка, безсердечного загубленого хлопця з душею під плоттю монстра.
Дикий король, який зруйнував усе, що я любила, мав упасти — навіть якщо разом із ним упаде й моє серце.