|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
У цій витонченій історії про родину, їжу, втрату й витривалість Мішель Заунер доводить, що вона значно більше, ніж яскрава співачка, авторка пісень і гітаристка. З гумором і щирістю вона розповідає про своє дитинство як єдина азійсько-американська дитина у школі в Юджині, штат Орегон; про боротьбу з високими й вимогливими очікуваннями матері; про болісну юність; про дорогоцінні місяці в маленькій квартирі бабусі в Сеулі, де вона й мати пізно вночі зближувалися за тарілками їжі.
Дорослішаючи, переїхавши на східне узбережжя для навчання, працюючи в ресторанній сфері, виступаючи з молодим гуртом і зустрівши чоловіка, який став її чоловіком, Мішель усе більше відчувала віддаленість від своєї корейськості, навіть тоді, коли знаходила життя, яке прагнула прожити.
Діагноз термінального раку підшлункової залози, поставлений її матері, коли Мішель було двадцять п’ять, змусив її переосмислити власну ідентичність і повернути собі дари смаку, мови й історії, які мати їй передала.