Це було одне з найболючіших образів ХХ століття: двоє юних хлопців, два принци, йдуть за труною своєї матері, поки світ спостерігає з сумом і жахом. Коли принцесу Діану поховали, мільярди людей замислювалися, що відчувають принц Вільям і принц Гаррі — і як складеться їхнє життя далі.
Для Гаррі це нарешті його власна історія.
До втрати матері дванадцятирічний принц Гаррі був відомий як безтурботний, веселий «запасний» у порівнянні з серйознішим «спадкоємцем». Але горе змінило все. Він мав труднощі у школі, боровся з гнівом, самотністю — і, звинувачуючи пресу у смерті матері, не міг прийняти життя під постійним прицілом уваги.
У двадцять один рік він вступив до британської армії. Дисципліна дала йому структуру, а дві бойові кампанії зробили його героєм удома. Та незабаром він почувався більш загубленим, ніж будь-коли: страждав від посттравматичного стресу й виснажливих панічних атак. Найбільше ж він не міг знайти справжнього кохання.
А потім він зустрів Меган. Світ був захоплений їхнім романом, схожим на кіно, і радів їхньому весіллю-казці. Але від самого початку Гаррі й Меган стали здобиччю преси, зазнавали хвиль образ, расизму й брехні. Спостерігаючи за стражданнями дружини, усвідомлюючи загрозу їхній безпеці та психічному здоров’ю, Гаррі не бачив іншого способу запобігти повторенню трагедії, окрім як утекти з рідної країни. За століття залишити королівську родину наважувалися одиниці. Останньою, власне, була його мати…
Вперше принц Гаррі розповідає свою історію, описуючи шлях із відвертістю й безкомпромісною чесністю. «Spare» — знакове видання, сповнене одкровень, саморефлексії та важко здобутої мудрості про вічну силу любові, що перемагає горе.
